Як змінився ринок праці в логістиці після майже року війни
Ярослав Бендяк керівник компанії «Sklad Service», яка займається створенням комплексних рішень для ефективної логістики, узяв цікаве і насамперед корисне інтерв’ю в нашего CEO Олексія Ящука. А ми із задоволенням ділимося з вами основними тезами з нього в нас у блозі в незмінній рубриці експерти.
#ЕКСПЕРТИ — наша постійна рубрика блогу, де знавці логістики, hr та рекрутингу діляться своїм досвідом та знаннями. У вас є чим поділитись і ви можете бути корисним нашим читачам? Зв’яжіться з нами й ми з радістю опублікуємо Вашу статтю в нашому блозі.
Які зміни є на ринку логістики? Які очікування в розрізі професії відбуваються наразі?
22-й рік стоїть окремо від усіх інших і всі тенденції, які були до цього на ринку праці в цьому році вже стали неактуальними. Війна дуже сильно вплинула на всі сфери суспільного життя в Україні і звичайно ринок логістики не став винятком. Зокрема на ринку праці всі тенденції, які є на сьогодні — це наслідки війни. За статистичними даними падіння ВВП у цьому році складає від 40 до 50 %. Вважайте, що стільки ж компанії втратили за підсумками року й це вносить основні корективи в співвідношення пропозиції на ринку праці. Чим менше роботодавців тим менше роботи тим більше попит на роботу зі сторони робітників. Якщо до 22-го року ринок праці в Україні був ринком робітника, то 22-й рік поставив усе з ніг на голову. Тепер робітнику треба прикласти набагато більше зусиль для того, щоб знайти нормальну роботу. Такі обставини призводять до того, що зарплати в країні починають суттєво зменшуватись. За даними нашого аналітичного відділу на сьогодні відкат показників у з/п сягнув весни минулого року.
З кількістю робітників ми зрозуміли, а що відбувається з якістю?
Так, загальної чисельної нестачі працівників звичайно немає, тому що загальна кількість співробітників зросла. А ось якщо говорити про якісь кваліфіковані позиції, то із цим є проблема. І війна в принципі цю ситуацію ніяк не змінила, і кваліфікованого співробітника, треба шукати довше і важче. Тобто тут працює принцип: кількість — не завжди якість.
Які спеціальності наразі шукають робітники? Вантажники, пакувальники, стікерувальники тощо?
Що стосується конкретних спеціальностей, то структура плюс-мінус незмінна вже кілька років, і війна особливо на це не вплинула. По нашій компанії можемо сказати, що 40 % завжди замовлень на вантажників, 40 % — на комплектувальників, 10–15 % — на водіїв складської техніки, від 5 до 10 % це можуть бути ще якісь інші складські роботи. Наразі відсоткові показники приблизно ті ж самі.
Ви займаєтесь аутсорсингом складського персоналу, коли замовники вам телефонують вони розуміють, що це таке? Які саме послуги ви надаєте?
Клієнтів умовно можна поділити на дві категорії: ті, які мали досвід роботи з аутсорсингом і не мали. Ось ті, які мали їх теж можна поділити на дві частини — одна величезна частина, 80–90 % від загальної кількості, це клієнти, які сприймають аутсорсинг персоналу, як лізинг персоналу, тобто запити звучать приблизно так: мені не вистачає людей на складі, мені треба 3 вантажники тощо. І є невелика група клієнтів, які розуміють, що аутсорсинг — це про результат, а не про кількість людей. Тобто вони знають, що потрібно платити за результат, а не за годину, яку проводить людина на складі. Зазначу, що ця остання категорія, стабільно зростає в останні роки. І сподіваюсь, що в цій позитивній тенденції, компанія Хаскі зіграла не останню роль.
Одна із конкурентних переваг нашої компанії — це відрядна оплата праці, ми її всіма силами просуваємо доводячи до клієнтів, що потрібно платити саме за результат, а не за годину.
Чи можете порекомендувати на що звернути увагу, при виведенні бізнесу на іноземний ринок?
У нас є представництво в Польщі, тому з власного досвіду виходу на цей ринок можу сказати, що потрібно почати з розрахунку бізнес-плану, у якому велику увагу треба приділити юридичним та бухгалтерським особливостям. Ну зазвичай Польща дуже лояльно ставиться до наших робітників, я маю на увазі лояльно не в якомусь там людському плані, а в плані законодавства, тобто до війни там можна було працювати буквально з мінімальними реєстраціями, після війни всі ці дозволи стали ще й безкоштовними. У Польщі є своя проблема тут суттєвий відтік персоналу в інші європейські країни, тому вони таким чином заміщують свій дефіцит кадрів і в цьому плані Україна для них є стратегічним партнером.
Як ви бачите відновлення нашої країни?
Воно можливо тільки з того моменту, коли зупиняться бойові дії і наступить нарешті мир.
А ось те наскільки швидко буде здійснюватись відновлення залежить від кількох чинників. Це внутрішні чинники, на які ми можемо впливати: різноманітні державні програми, які спрямовані на розвиток вітчизняного підприємництва. Та глобальні — якісні зміни законодавчого поля, чесні не корумповані суди. Це необхідна річ для того, щоб у країну пішов поток зовнішніх інвестицій. Відповідно в нас є домашнє завдання, яке ми маємо виконати для того, щоб забезпечити це відновлення.
Дайте пораду нашим читачам, що робити, коли вимикають світло?
Абсолютно все, що робить із вас розумнішим, компетентнішим, більш фаховим, тобто все, що спрямовано на навчання — це найкраща інвестиція для вашого часу і грошей.
А якщо ми поговоримо про автоматизацію процесів? Питання доволі провокативне, адже тягне за собою скорочення робітничого персоналу, але ж все-таки…
Я почну одразу із загального — питання автоматизації. Насправді я вважаю, що будь-який покращення, науково-технічний прогрес, розвиток необхідний, навіть якщо десь у короткостроковій перспективі це негативно вплине на замовлення персоналу.
Це не варто того, щоб триматися за минуле. Водночас я впевнений, що в будь-якому випадку аутсорсинговим компаніям буде місце на ринку тому, що в будь-якої компанії завжди будуть піки навантажень та сезонність. Можливо зміниться профіль працівника, який буде потрібен, але це не проблема.
Також зазначу, що автоматизація ніколи не буде масовим явищем доти, поки робоча сила буде обходитися дешевше. Тобто доти, поки в Україні будуть найнижчі зарплати в Європі, поки середньостатистичний співробітник буде заробляти 250 доларів, то про масову автоматизацію говорити не доводиться.
Останні питання мабуть на сьогодн: коли ж люди зможуть більше заробляти в Україні?
Я б не прогнозував би це в найближчі 2–3 роки навіть до війни, а зараз по тим більше. Потрібно розуміти, що рівень заробітної плати залежить від загальної макроекономічної успішності країни. Тобто, якщо в нас ВВП на душу населення найменший у Європі, то ми виробляємо мало товарів і послуг, тому зарплатам взятись немає звідки.
Я б закликав кожного із тих, хто нас подивиться, все-таки в першу чергу думати про те, як покращити своє життя прямо завтра, яким чином змінити обставини навколо себе, а не чекати зміни навколо.