Війна і бізнес. Історія Kyiv Logistics School

Усі ми запам’ятаємо дату 24 лютого. Дату, коли життя перекинулося, плани зруйнувалися, а питання «Що мені робити?» стало постійним супутником. Історія кожної компанії, як і кожної людини, під час війни є унікальною. Усі проходили свій шлях, шукали способи втриматися на плаву і зберегти те, що є.

Віра Добачевська, засновниця Kyiv Logistics School (KLS), поділилася своєю історією, як вони зустріли перші дні війни, які цілі поставили перед собою і які висновки зробили.

Відчуття невідворотного лиха застигло холодом на душі з початку лютого. Дуже яскраво запам’ятався перший навчальний день Основного Курсу Київської Логістичної Школи, який проходив 19-го лютого.

Я змінила програму, і частину навчального плану присвятила управління ризиками та розроблення плану в ланцюгах постачання у випадку непередбачених обставин (supply chain contingency plan). Тоді не хотілося вірити в наступ і прямо я не говорила про війну, але пропрацювала з учасниками навчання всі похідні у випадку воєнних дій…

Такі як відсутність зв’язку, критичного персоналу, транспорту, втрата запасів та сировини. Майже всі наші студенти-менеджери не мали в голові та на папері до початку занять такого плану. І тоді це стало для них домашнім завданням, яке їм згодилося за лічені дні.

На жаль, найстрашніші побоювання справдилися вже менше ніж за тиждень. І тут щиро кажучи є в тебе supply chain contingency plan, чи немає, до війни ніхто ніколи не був готовим у ту мить, коли вона почалася.

У перші години атак, ми перевіряли як справи в співробітників, відразу виплатити всю заробітну плату за лютий, а вже за тиждень провели виплати й за березень.

Далі, ми зрозуміли, що потрібно одразу давати комунікацію про те, що ми призупиняємо послуги з навчання. Усі співробітники одразу ж стали до лав гуманітарного та волонтерського фронту.

Чим же може займатися співробітник бізнес-школи в напрямку логістики та ланцюгів постачання?

Звичайно ми почали допомагати експертизою та контактами всім нашим клієнтам та партнерам. У перші дні війни всі сталі ланцюги постачання були розірвані фізично чи комунікативно. Їх потрібно було «перезавантажувати» чи «зшивати» по-новому.

Уже за місяць ми відновили роботу. Ми запустили нові інформаційні благодійні продукти, а ще згодом продовжили навчальні програми, які стартувати до початку повномасштабної війни. Виникало багато питань насамперед етичних — чи маємо ми право навчати, коли вся країна у вогні.

Ми та наші клієнти вирішили, що — так! Рух, нові перспективи, навчання та розвиток відкрив нові таланти та можливості. Але багато чого змінилося.

Ми перейшли від довгострокового планування, до оперативного та максимум дво-трьох- тижневого. Але поступово ми повернулися до місячного та квартального планування.

50 % наших активних викладачів було переміщено по Україні чи закордон. І ми почали шукати можливості їх залучення в інші часові проміжки та відкривати нові таланти серед війни. Ми не втратили жодного члена команди, але переформували організаційно проєктний офіс. Наразі в нас новий співробітник успішно проходить перший місяць стажування.

Основні висновки, якими ми можемо поділитися:

— якщо на цінностному рівні ви були командою до війни, випробування та втрати вас лише зміцнять.

— якісне викладання та навчання — головна запорука розвитку бізнесу, тому якщо у вас є можливість, не відкладайте навчальні проєкти до завершення війни. Навчання та професійний нетворкінг — це «ковток» свіжого повітря для виснажених емоційно співробітників.

— експериментуйте, давайте зворотній зв’язок та підтримку своїм партнерам та співробітникам. Київська Логістична школа була для багатьох першим партнером, який із початку війни оплачував послуги, без обмежень і вимушених дисконтів. Поводьтесь так зі своїми партнерами, як ви б хотіли щоби вони поводилися з Вами. Війна закінчиться, а досвід та взаємопоміч формують репутацію та стратегічні екосистеми на роки.