Чи доцільним би був перехід України на 4-денний робочий тиждень?
Ісландія переходить на 4-денний робочий тиждень, вже з 2020 по 2022 рік 51% населення перейшли на 4-денний робочий графік без зниження зарплати. Ми запитали в експертів, чи можливий такий сценарій для України та які наслідки це мало б?
СЕО компанії “Хаскі Менеджмент” Олексій Ящук прокоментував можливість переходу України на 4-денний робочий тиждень
На мою думку, така ініціатива на загальнодержавному рівні актуальна лише для розвинених економік, основу яких складає сектор послуг, причому високоінтелектуальних послуг. Такі країни володіють значним і якісним людським капіталом, а в інтелектуальній роботі все ще залишаються можливості для інтенсифікації без значних додаткових інвестицій. Коли ж мова про найбідніші країни, основу економіки яких складає найпримітивніше виробництво чи добування сировини з низьким рівнем доданої вартості, то зменшення робочого часу на 20% призведе до пропорційного падіння економічної потужності країни та загалом добробуту населення.
Я зараз не згадаю жодної країни, яка своїм економічним проривом (швидким суттєвим зростанням) завдячувала б зменшенню середнього часу роботи одного робітника. Навпаки – в більшості країн із суттєвим рівнем зростання економіки в 2-й половині ХХ сторіччя люди працювали по 48-60 годин на тиждень. Японія лише у 1990-х перейшла на 5-денний робочий день, чого досі не сталось із багатьма так званими “східними тиграми”.
В Україні є приклади роботи з 4-денним графіком, але їх надзвичайно мало (що логічно), і це майже завжди стосується індивідуальних погоджень для топ-менеджерів, тобто на позиціях з високою питомою вагою інтелектуальної роботи. Грубо кажучи, менше працювати в цьому світі можуть собі дозволити тільки багаті країни, і нам це ще дуже довго не загрожує).
Про дистанційну роботу в Україні
Ми так давно практикуємо дистанційну роботу, що мене дивує саме питання про можливість такої роботи. А ще більше дивує відсоток компаній, які надають таку можливість. Звичайно, коли ми говоримо про робочі місця, які прив’язані до локації, техніки чи виробничих ліній, то ніякої мови про віддалену роботу бути не може. Поки ще важко уявити водія автобуса чи комплектувальника товарів на конвеєрі на “удальонці”. Хоча, швидше за все, навіть на таких роботах за кілька десятків років можна буде працювати з дому завдяки розвитку технологій віддаленого управління технікою. Та якщо говорити про сьогодення, об’єктивно нічого не заважає дозволити працювати віддалено менеджерам з продажів, операторам колл-центрів, бухгалтерам, юристам та ще багатьом-багатьом фахівцям, яким для роботи потрібен лише телефон, комп’ютер та інтернет.
Опозиціонерів такої ідеї зазвичай лякає можлива втрата ефективності. Хоча, давайте об’єктивно: в офісі теж можна проводити час дуже по-різному. Я вважаю, що для організації ефективної віддаленої роботи потрібно забезпечити кілька важливих моментів:
1. Система регулярного контролю результатів (бажано з прив’язкою до фінансової мотивації)
2. Система регулярного менеджменту (щоденні планерки, тижневі наради, місячні та річні стратегічні сесії, зустрічі 1 на 1, Performance review тощо)
3. Необхідне програмне забезпечення для спільної роботи з доступом через інтернет (CRM-системи, бухгалтерські програми, мессенджери або інші спеціалізовані програми для обміну інформацією, документами та просто для спілкування)
Якісне налаштування цих базових речей забезпечить в принципі ефективну роботу компанії, незалежно від місцезнаходження працівників.
Дистанційна робота у Хаскі
Можливість працювати в нашій компанії віддалено прийшла якось сама собою. Всі вищезазначені фактори були у нас ще за часів виключно офісної роботи. Та варто ще згадати, що однією з цінностей нашої компанії є результативність. Ми не витрачаємо час на похвилинний контроль. Ми спокійно і легко надаємо працівникам можливість взяти вихідний або відпустку, сходити до лікаря, забрати дитину з садочка, піти в робочий час в спортзал… Я вважаю це нормою. Але при цьому ми вимагаємо виконання обумовлених задача в обумовлені терміни. Робота має бути виконана вчасно і якісно, все інше нікого не цікавить.
Окрім того, свого часу відточуванню ефективності бізнес-процесів на “удальонці” сприяло географічне розширення компанії. Коли якісь твої колеги працюють в іншому місті, з точки зору контролю тобі абсолютно все одно, працюють вони з офісу, з дому чи з улюбленого кафе – в будь-якому випадку безпосередній (можна сказати, фізичний) контроль тут неможливий. Тому коли прийшов COVID, а пізніше – повномасштабна війна, це практично ніяк не вплинуло на організацію нашої роботи. Хіба що після 2022-го року перестали регулярно збиратись в офісі для святкування днів народжень і річниць роботи співробітників компанії).
Як би це смішно не звучало, але це справді суттєва втрата. До 2022-го року 90% офісних колег, маючи можливість працювати віддалено, все одно щодня приїздили в офіс за спілкуванням, за спільною роботою, за атмосферою… На жаль, подальші події розкидали команду по різних містах України, кілька людей навіть працюють з-за кордону як на українську компанію, так і на нашу польську філію. Але втрата цієї офісної атмосфери наразі цілком виправдана та компенсується для людей безпекою та можливістю в принципі продовжувати приносити користь компанії з будь-якої точки нашої планети.
HR-спеціаліст агентства Rankup Аліса Волинець про наслідки переходу України на 4-денний робочий тиждень
Я вважаю, що перехід України на 4-денний робочий тиждень може бути перспективним рішенням у довгостроковій перспективі, але це потребує поступового впровадження та адаптації. На мій погляд треба знайти баланс між підвищенням якості життя працівників та збереженням економічної стабільності бізнесу.
Я знаю що багато хто вважає, що впровадження такого графіка варто розпочати з пілотних проектів у певних секторах, наприклад, у креативних індустріях чи IT, де гнучкі моделі вже демонструють ефективність. Це дозволить проаналізувати, як зміна формату праці вплине на продуктивність та задоволеність працівників, а також оцінити готовність українських компаній до таких змін.
Розширення гнучких підходів до організації робочого часу дасть змогу адаптувати новий формат до реалій українського ринку, не порушуючи економічної стійкості, а натомість підвищуючи конкурентоспроможність компаній. Насправді буде цікаво за цим спостерігати)
Підприємець у сфері дизайну Єлизавета Федорова про можливість переходу України на 4-денний робочий тиждень
Привіт! Я – Єлизавета Федорова з Полтави, мені 28, і я підприємець у сфері дизайну. Як людина, яка живе у вирі роботи, дедлайнів і дзвінків, мені здається, що всі ми постійно думаємо про одне й те саме: “Чи можна вже на вихідні?” Власне, це й підводить до теми, що мене останнім часом неабияк хвилює — перехід на 4-денний робочий тиждень. І знаєте, що найцікавіше? Дехто у світі вже насолоджується цим благом цивілізації. От, наприклад, в Ісландії, або в Бельгії. Але чи можливо таке в Україні?
Як усе почалося? Трошки про ісландський експеримент
Досвід Ісландії, де з 2020 по 2022 рік половина країни (так-так, 51% працівників!) перейшли на 4-денний тиждень, просто вражає. Уявіть: зарплату не знизили, а час скоротили! І що ви думаєте?
Продуктивність не впала, а працівники навіть стали щасливішими та здоровішими! А все завдяки тому, що на роботі всі стали зосереджуватися на дійсно важливих завданнях — а не на перегляді котиків на YouTube під час 40-годинного марафону «ну якось же треба до п’ятниці дожити». Мені здається, це мрія кожного з нас.
А тепер повернемося на нашу грішну землю
Давайте чесно, ми в Україні зараз живемо у трохи… складнішій реальності. Окрім звичних викликів, у нас війна, яка буквально перекроїла нашу економіку, суспільство і навіть наше бачення роботи. Тут уже не просто “час — гроші”, а “час — це виживання бізнесу”. Уявіть, скільки підприємств втратили кваліфікованих працівників через мобілізацію та міграцію. Додайте до цього зруйновану інфраструктуру і нестабільну податкову систему, яка не завжди сприяє економічному зростанню. Ось і маємо: навіть натяки на 4-денний тиждень у деяких підприємствах можуть супроводжуватися… тадаам… зменшенням зарплати. Відразу уявляється саркастичний банер на вході до офісу: «Скоротили тиждень? Тоді й зарплату теж». І так би мовити, робоча мета досягнута!
Війна і робочий тиждень: чи можливо це поєднати?
Справді, війна внесла колосальні зміни у наш ринок праці. Роботодавці зараз намагаються втримати те, що залишилося, а не нарощувати зарплати чи скорочувати робочий час. Багато бізнесів просто виживають у цих умовах, а працівники – розриватися між роботою та особистими труднощами. Ситуація ускладнюється тим, що наша податкова система потребує перезавантаження, а економіка — нових вливань. Перехід на 4-денний тиждень у таких умовах потребує великих інвестицій, оптимізації та автоматизації процесів. Інакше — прощавай, продуктивність і, як наслідок, і доходи.
Уявімо собі, що ми на це наважилися
Але якщо уявити, що ми наважилися на скорочений тиждень? Додатковий вихідний міг би реально врятувати від вигорання, яке зараз накриває багатьох. Я теж бувала на межі. І ця сама ідея — день для себе, для хобі чи просто для того, щоб переглянути серіал без тривожних думок, — як мед для втомленої душі! У західних країнах, де експериментують з 4-денним тижнем, спостерігають цікаві зміни: зростає ринок послуг, туризму, заклади дозвілля переповнені. Ми могли б мати схожий ефект, якби змогли знайти баланс між роботою і відпочинком.
Виклики для бізнесу
Тут уже без сарказму: для українських підприємців перехід на 4-денний тиждень — це реальний виклик. Малі бізнеси, які зараз буквально тримаються на плаву, можуть не витримати навантаження. Особливо це стосується галузей, де важливий постійний контакт з клієнтами. Тобто деякі наші відділи — як Sales чи Customer Support — вже зараз живуть у стані цілодобової доступності. А тепер уявіть: кожен п’ятий колега починає «вихідні», коли клієнти якраз готові купувати. Тож для багатьох компаній це рішення вимагатиме додаткових ресурсів для покриття чергувань і переналаштування процесів.
Трошки про переваги — куди ж без них?
Якщо вдасться оптимізувати процеси, то скорочений тиждень може й справді покращити нашу продуктивність. Адже замість того, щоб розтягувати роботу на 40 годин, ми можемо зробити її за 32, просто сфокусувавшись на тому, що дійсно важливо. Можливо, так ми навіть перестанемо «жити до п’ятниці». Додатковий вихідний дав би змогу проводити більше часу з родиною, розвиватися, відпочивати. А хто знає — можливо, це навіть стане стимулом для повернення наших спеціалістів із закордонних компаній. Уявіть собі: умовний Іван з Дубліна повертається до Львова, бо тут у нього є 4-денний тиждень і вільна п’ятниця для улюблених походів у гори.
Чи можливий цей сценарій?
Чесно? Можливий, але не для всіх і не відразу. Такий перехід вимагає комплексних змін: нових підходів до управління, інвестицій у технології та, звісно, великих зусиль у плануванні робочих процесів. Роботодавцям доведеться навчитися оцінювати насамперед результат роботи, а не кількість годин, які працівник «відсидів» в офісі. Потрібно буде налагодити чіткі метрики й стандарти, щоб можна було зрозуміти, чи справді новий графік працює.
Тож, поки що реальність така, що ми, швидше за все, побачимо спроби перейти на 4-денний тиждень у сфері IT, творчих професій і деяких великих корпорацій. І навіть якщо це не буде масове явище, кожна така ініціатива — це крок уперед для нашої робочої культури.
Як підприємець та дизайнер, я бачу, що ця зміна не тільки про економіку — вона про якість життя, про наше самопочуття і про наше майбутнє. Перехід на 4-денний робочий тиждень в Україні? Так, можливо, але це шлях із багатьма перепонами, бо, окрім стандартних «економічних» викликів, у нас ще війна. І все ж, хочеться вірити, що ми зможемо створити суспільство, де важлива не тільки робота, а й час на самих себе, на близьких і на життя без постійного «завтра на роботу». А поки що, тримаємося і мріємо — досягати ж ніхто не забороняє, правда ж?